Наставник «Фенікса-Маріуполя» пройшовся гарячими слідами матчу проти «Куликова-Білки».
– Богдане Ігоровичу, після двох виїзних поєдинків Ви нарешті повернулися до Львова і постали перед львівською публікою. Які Ваші перші думки після сьогоднішньої гри?
– Зважаючи на те, як складалася гра, нічия – не найгірший результат для нас. Звісно, як господарі ми були серйозно налаштовані на цей матч. Трохи зламало нам гру вилучення на 32-ій хвилині. Практично ми впродовж години грали вдесятьох, що дуже суттєво в таких іграх. «Куликів-Білка» – хороша команда, яка прогресує і недаремно набрала в чемпіонаті 11 очок.
Після вилучення був зовсім інший сценарій. Я трішечки запізно зробив заміни. Можливо Марка Подоляка треба було замінити ще після другого його фолу. Можливо потрібно було перебудуватися в захисті, й тоді б не було тої подачі, після якої нам забили.
Дякую всім хлопцям! Сьогодні вони багато сил залишили на футбольному полі.
Через три дні нас чекає кубкова гра з луганською «Зорею». Треба думати над можливою зміною тактичної схеми, ротацією складу. Я планував невеличку ротацію, але, можливо, доведеться зробити більшу, щоби гідно виглядати на фоні команди Української Прем’єр-ліги.
– Помітно, що Ви не боїтеся експериментувати. В минулому матчі Ваші експерименти принесли нам перемогу. Наскільки відчуваєте оптимальний склад «Фенікса-Маріуполя»?
– Під моїм керівництвом команда вже провела 13 тренувань, один кубковий матч і два у чемпіонаті. Минулого вівторка футболісти на тренуванні здавали тести. Я був приємно здивований їхніми результатами.
Говорили, що ми не готові фізично, але результати тестів і сьогоднішня гра показали, що ми готові витримувати високий темп. Багато відбувається індивідуальних розмов, обговорень ігрових ситуацій. Хочу, аби хлопці не лише чули мою установку, а й імпровізували.
В одному з епізодів зустрічі з Куликовом Сергій Кисленко пробив у стійку. Думаю, якби ми забили вдруге, то виграли би цей поєдинок. Усе тільки розпочинається. Все найцікавіше попереду.
– В матчах, де більшість часу доводиться грати в меншості, на перше місце виходить самовіддача.
– Не можу когось критикувати щодо самовіддачі. Звичайно, в когось вона була більша, в когось менша, але всі старалися. Ми випускали на футбольне поле швидкісних гравців Єгора Гунічева, Назара Грицака, Романа Ковалюка з ціллю зробити ще декілька підходів до воріт суперника й забити ще.
Ми грали вдома, хотіли виграти і потішити наших спонсорів та вболівальників. Після сьогоднішньої мирової я привітав хлопців як із перемогою. В таких непростих поєдинках зміцнюється психологія, з’являється командний дух. З’являються в нас, що мене дуже тішить, лідери в роздягальні. Ми бачили: байдужих на футбольному полі сьогодні не було!